Минув час. В червні 1909 року Єлисаветградська міська управа довела до відома жителів м. Єлисаветграда, що з 01.09.1909 року відкривається на Катранівці міське народне училище в пам´ять 25-річчя Єлисаветградського товариства взаємного страхування майна від вогню. Набір дітей буде здійснюватися завідуючою училищем КАТЕРИНОЮ ПУЗЕНКІНОЮ 24.08.1909 року.

До 1913 року склад учительського колективу поповнився багатьма вчителями, серед яких: вчитель співів СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ ПУЗЕНКІН, законоучитель ФЕДІР СКВОРЦОВ, учителі-предметники: ОЛЕКСАНДРА ПЕТРІВНА СТЬОПІНА, АНФІСА СПИРИДОНІВНА КОЛОМІЄЦЬ-КЛИНЦІВСЬКА, МАРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА САХАРОВА.

Не дивлячись на всі подальші події, що відбувалися в світі, а це І світова війна1914 року, Велика Жовтнева соціалістична революція 1917 року, громадянська війна, колективізація і інші, школа стояла, працювала, навчала дітей розумному, доброму, вічному.

Глибоко в історії, як і в пам´яті народній, закарбувалася дата 1941-1945 роки – Велика Вітчизняна війна. Не обійшла вона і нашу школу. Вчителі, школярі, випускники попередніх років не осоромилися, гідно вистояли в цьому нерівному двобої. Серед них імена мужніх учасників бойових дій: Бабія І.А. – учня школи, який брав участь в обороні Києва, Воронежа, Харкова, Кіровограда, на Курській дузі і був нагороджений двома медалями: “За відвагу” і “За перемогу над Німеччиною”, Полтавця Д.А., який служив у 906 стрілецькому полку і воював за звільнення Румунії, Чехословаччини, Угорщини, був учасником бойових дій на Далекому Сході і нагороджений орденом Слави та медалями. Та найбільшою гордістю школи є Галушкін В.М., якому за успішне форсування Дніпра було присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Традиції покоління війни підхопили і продовжують нині випускники школи. І тут варто згадати імена Чижова Б.Г. – начальника штабу авіаційного загону державної льотної академії України, колишнього директора школи Корнійця В.П., який під час війни в Афганістані перебував у цій державі і займався питаннямии освіти при посольстві СРСР у ДРА, а також братів Бойків Ростислава і Владислава, які виконували миротворчу місію України від ООН у Лівані.

У дні воєнного лихоліття німцями була закрита школа для навчання. Тут, у храмі науки, розмістили вони кінські конюшні.

Та не згас пломінь науки, знань. Він скликав потай дітей у маленькій міській хатині біля гільзової лампадки, щоб продовжити жадане дійство – пізнання світу, істини, моралі. Про це свідчать спогади учнів школи тих років: З. Смирнової-Біліченко, Б. Чижова.

Війна минула. Ожило місто. Відновились навчання в школі. Тепер вона функціонувала як реальне професійно-технічне училище з терміном навчання 7 років, а згодом – як трудова політехнічна школа.

З розширенням мережі навчальних закладів, які готують спеціалістів робітничих професій, потреба саме в такій школі відпала. А так як у мікрорайоні не було звичайної школи, то цей заклад почав функціонувати як восьмирічна (пізніше неповна середня) школа № 2. З 1995 року в результаті реорганізації вона набула статусу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2.

Ось уже десятий випуск одинадцятикласників готується відкрити свій шлях у доросле самостійне життя. Тому найголовніша проблема педколективу школи – це організація діяльності закладу освіти щодо піднесення якості й ефективності навчально-виховного процесу з метою підвищення інтересу учнів до вивчення базових дисциплін, виявлення і розвитку обдарованих учнів та підготовки школярів до свідомого вибору професії.

На досягнення цієї мети спрямували свою діяльність всі структурні підрозділи школи, основними напрямками діяльності яких є: кадрова політика, організація ефективного навчально-виховного процесу, матеріальне та науково-методичне забезпечення.

Говорячи про досвід роботи педколективу протягом шестидесятих-дев´яностих років, не можна не згадати про людей, які закладали міцний фундамент учнівських знань у загальноосвітній школі № 2. І передусім слід віддати належне її колишнім директорам: Майданнику М.Г., Ніколаєнку М.М., Корнійцю В.П. Саме вони, очолюючи школу, були її душею, ініціаторами багатьох творчих починань.

З іменем заступника директора з навчально-виховної роботи

Титаренка В.А., який пропрацював на цій посаді 20 років, пов´язане подальше становлення школи, забезпечення тісної співдружності вчителів, вихователів, дітей, ефективне використання різноманітних організаційних форм діяльності учнів, їх відпочинку, розвитку здібностей і нахилів кожного через гармонійну систему об´єднань за інтересами.

В ті роки в школі підібрався відмінний педагогічний ансамбль. І сьогодні в педагогічному колективі добре пам´ятають і віддають належне Зіборовській В.М., Куліш В.Я., Ковалевській С.Ю., Якушко І.О., Запаренко В.Д.

Нинішнє покоління педагогів добре усвідомлює необхідність збереження традицій, духу школи, напрацьованих поколіннями попередників і водночас необхідність їх творчого розвитку в сучасних умовах.

Чимало вчителів і вихователів мають високі відзнаки своєї роботи. У школі працює сім спеціалістів вищої категорії, в тому числі один вихователь-методист, три старших учителів, два відмінники народної освіти України. А це означає, що загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 ще не вичерпала потенціалу свого розвитку. В організації навчально-виховного процесу педагогічний колектив керується принципом цілісного впливу на формування особистості дитини, її всебічного гармонійного розвитку. Тому підвищення результативності уроку, піднесення його наукового і методичного рівня, вироблення в школярів практичних умінь і навичок, досягнення найвищого виховного ефекту – головні напрямки діяльності педагогічного і учнівського колективів. Результативність, як найголовніший критерій оцінки діяльності закладу освіти – людина, яка виходить зі стін школи, її знання, вихованість, культура, громадянська позиція. У вчителів є всі підстави бути задоволеними результатами своєї праці, бо абсолютна більшість випускників – люди, якими школа може пишатися. Серед них відмінники-випускники минулих років: Худякова В., Данільченко О., Кернус Ю., Ястрєбов Д., Полтавець М., Вліненко Н., Краснощок Р., Линник О., Пономаренко С., Сорочан О., Луньова С., Осипенко Н., Мельник О., Бойко М., Конопліцька О., Мільченко І., Вітько О., Кравченко В., Портянко Т., Неміш Т., Тищенко М., Іванова С., Усенко Т., Позняк С., Білоус С., Білецька М., Ганзицький В., Олійник Л., Ткачук О., Іванова Н., Сапронова В., Синьоок І., Слєзавіна О., Ткаченко Л., Білоус А., Майданник Р., Павліченко А., Асратян С., Гострик В., Жаданова О. Цей список можна продовжувати.

Сторінку медалістів у історії школи вперше відкрили випускниці 2003 року Конопліцька Ірина – нагороджена Золотою медаллю та Ганзицька Тетяна – нагороджена Срібною медаллю

Сорок три відсотки загальної кількості випускників (з 1995 по 2006 роки) вступили на навчання у вищі навчальні заклади.

Кожна школа, як і людина, має своє обличчя, свій характер, свої погляди на те чи інше явище. Виходячи зі своїх умов і традицій, опираючись на досягнення педагогічної науки, а зокрема на педагогічну спадщину В.О.Сухомлинського, колектив перебуває в постійному пошуку нових виховних систем. З 1997 року в закладі діє школа Добра, Істини, Краси, девізом якої стала давньогрецька мудрість “Людина, яка відкрила для себе три невичерпні джерела добра, істини, краси, може вважати себе найбагатшою”. Організаторами діяльності всіх структурних підрозділів органів учнівського самоврядування є: Бабій Ю., Строна Н., Рехман А., Діхтяр Н., Чміленко Н., Котенко А., Любченко В., Гострик В., Жаданова О., Федотова Н., Гончаренко І., Денисенко О., Сухоребра В., Павліченко А., Мільченко Т., Головач О., які стали першими помічниками педагогічному колективу у вихованні шкільної молоді гідних громадян України.