ВУЗ ШАГ
 


lorem

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Дистанційна освіта на Класній оцінці
День відкритих дверей онлайн Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія

Освітній процес

 

КОНЦЕПЦІЯ  РОЗВИТКУ

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області

на 2016-2021 роки

 

І. ВСТУП

                   ХХІ століття – це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всієї нації набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу країни. Інтеграція і глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів, які відбуваються у світі, перспективи розвитку української держави вимагають оновлення системи освіти.

                  Входження України до світового освітнього простору зумовлює приведення вітчизняних освітніх стандартів у відповідність із нормами світового товариства. Головною дійовою особою навчального процесу є учень. Отже, і розроблена Концепція розвитку школи повністю підпорядкована освітній меті навчання та виховання в навчальному закладі – виявленню і розвитку здібностей кожної дитини, формуванню духовно багатої, фізично розвиненої, творчо мислячої, конкурентоспроможної особистості –  громадянина України.

Дана концепція розвитку школи на 5 років як сукупність провідних науково-методичних ідей, принципів, підходів, що визначають основні цілі, стратегію та специфіку діяльності навчального закладу, визначає основні положення щодо організації навчального процесу в період реформування освіти та інтеграції у світовій простір.

 

ІІ. Загальні положення

1. Загальна стратегія закладу

                    Концепція діяльності школи спрямова на реалізацію Закону України  «Про загальну середню освіту» й складена з урахуванням ситуації оновлення політичних й економічних процесів у державі та сучасних завдань перебудови змісту національної освіти і виховання, сприяє формуванню інтелектуального потенціалу суспільства. Розвиваючи кращі традиції української освіти, школа має реалізовувати ідею неперервності освіти і виховання через подолання розриву між культурою, наукою й освітою, даючи особистості нові виміри життя, що ґрунтуються на глибокому знанні минулого і сучасного України, світової культури, заохочує до опанування новітнього життєвого досвіду.

Концепція розроблена на основі Конституції України, Законів України «Про освіту», Національної доктрини розвитку освіти, Державної національної програми «Освіта України ХХІ століття», Державних стандартів, Концепції профільного навчання в старшій школі, Положення про загальноосвітній навчальний заклад, Коцепції національно-патріотичного виховання та власного Статуту.

                    Орієнтуючись на сучасний ринок праці, освіта до пріоритетів сьогодення відносить вміння оперувати такими технологіями та знаннями, що задовольнять потреби інформаційного суспільства, підготувати молодь до нових ролей у цьому суспільстві. Саме тому важливим сьогодні є не тільки вміння оперувати власними знаннями, а й бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати та управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись впродовж життя.

                    Сучасна парадигма освіти орієнтує школу на реалізацію особистісно-орієнтованого навчання. Метою шкільної освіти є розвиток та виховання людини здатної впливати на особистісну освітню траєкторію та при цьому порівнювати її із національними та загальнолюдськими досягненнями. Які ж очікування стоять сьогодні перед українською школою?

Провідним напрямком навчально-виховної діяльності в школі – навчання і виховання молоді, здатної самостійно діяти і приймати відповідальні рішення у надзвичайно динамічних політичних та соціально-економічних ситуаціях.

 

2.   Мета та завдання діяльності навчального закладу

Навчально-виховне середовище школи максимально обмежує вплив негативних рис суспільства на випускника та формує з учнів майбутню українську еліту.

            Перша складова освітнього середовища школи – соціальне життя навчального закладу, яке втілюється у різноманітних формах (позаурочні заходи – конкурси, відвідування театрів, філармоній, концертів, насичене яскравими враженнями дозвілля школярів).

            Друга складова – художньо-предметне оточення як поле, в якому реалізується спілкування (інтер'єр, різноманітні виставкові та інформативні стенди, оформлення будь-яких шкільних подій).

            Третя складова освітнього середовища школи – насичена, цілеспрямована інтелектуальна творча діяльність усіх суб’єктів навчально-виховного процессу.

Сучасна освіта разом із засвоєнням базових знань має навчити того, хто вчиться, самостійно оволодівати новими знаннями та спонукати особистість до навчання впродовж усього життя. В цьому контексті сформувався й підхід до виховної роботи в школі, яка будується на основі шанобливого ставлення до особистості, на визнанні й реальному дотриманні прав людини у всіх сферах її діяльності і, насамперед, у процесі навчання.

             Входження молодого покоління в глобалізований, динамічний світ, у відкрите суспільство підносить роль життєвої та соціальної компетентності учнів освітнього закладу.

У зв’язку з цим, актуальним завданням педагогічного колективу є формування в учнів компетенцій:

      бути гнучким, мобільним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;

      критично мислити;

      використовувати знання як інструмент для розв'язання життєвих проблем;

      генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й відповідати за них;

      володіти комунікативною культурою, вміти працювати в команді;

      уміти виходити з будь-яких конфліктних ситуацій та уникати їх;

      цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації у професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави;

      уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку й самовдосконалення;

      бережливо ставитися до свого здоров'я і здоров'я інших як найвищої цінності;

      бути здатним до власного вибору з численних альтернатив, що пропонує сучасне життя.

             Поетапне введення учнівської молоді до різноманітних сфер життєдіяльності та спілкування, оволодіння нею компетенціями у найголовніших сферах людського життя є незаперечною вимогою часу. Таким чином, пріоритетний напрям розвитку особистості, яка здатна до самоактуалізації, творчого сприйняття світу та соціально значущої діяльності, лежить у площині  вирішення проблем формування та розвитку життєвої компетентності особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу.

              Компетентнісний підхід до формування змісту освіти став новим концептуальним орієнтиром діяльності загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2. Тому вся діяльність школи вибудовується з метою:

 сприяння становлення особистості як творця і проектувальника власного життя;

забезпечення реалізації права громадян на загальну середню освіту;

створення умов для здобуття загальної середньої освіти на рівні Державного стандарту та понад Держстандарту;

формування і розвиток соціально зрілої творчої особистості з усвідомленою громадянською позицією, почуттям національно-патріотичної самосвідомості, підготовленої до професійного самовизначення, яка соціально, ментально і культурно відтворює потреби суспільства й держави;

забезпечення наступності і безперервності у змісті та організації навчально-виховного процесу;

оновлення змісту освіти, розробка та апробація нових педагогічних технологій, методів і форм навчання та виховання.

 

3.     Місія закладу

Створити систему освіти, яка сприяла  б всебічному розвитку особистості, забезпечувала б науково-практичну підготовку талановитої молоді, задоволенню її інтелектуальних, творчих, емоційних та соціальних потреб; вихованню дитини як громадянина країни, національно свідомої та патріотичної.

 

ІІІ. ОБГРУНТУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ ІДЕЇ РОЗВИТКУ ШКОЛИ

1. Основа концепції:

орієнтація на загальнолюдські цінності та соціально-економічні особливості регіону;

спрямованість освіти на утвердження людини як найвищої соціальної цінності, розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб;

забезпечення пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонійних стосунків людини й навколишнього середовища;

гуманітаризація освіти, яка покликана формувати цілісну картину світу, духовність, культуру особистості і планетарне мислення;

нероздільність навчання й виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання й виховання, формуванні цілісної та розвиненої особистості.

У концепції розкриваються основні поняття, що визначають характер діяльності школи, розроблені послідовні педагогічні завдання щодо формування відповідних якостей особистості.

2.Принципи діяльності школи

Пріоритетними принципами діяльності педагогічного колективу закладу є:

демократизація (у принципах управління – співробітництво, партнерство, взаємоповага, взаємодопомога; перевага управління справами, а не людьми; перехід від надмірного адміністрування до ділового спілкування; колегіальність у прийняті управлінських рішень);

 гуманізація (гармонізація стосунків між усіма учасниками педагогічного процесу; створення сприятливих умов для творчої самореалізації усіх суб’єктів навчально-виховного процесу; утвердження особистості як найбільшої цінності у суспільстві; діяльність за принципом – учитель не просить, а пропонує; створення умов не лише для реалізації цілей освітньої організації, але й для професійного росту працівника, його самовираження, особистісного вдосконалення);

 особистісно-зорієнтований підхід (розуміння свободи вибору людини у обранні шляхів до самоактуалізації, створення умов для досягнення особистісного росту; безоцінне прийняття іншої людини у міжособистісних стосунках; прийняття гуманістичних принципів як принципів внутрішньо особистісних; прийняття факту, що воля та вибір людини індивідуальні, неповторні, самобутні);

 модернізація (інтенсивне використання в розвитку теорії та практики управління соціально-педагогічними системами інформаційно-комунікативних технологій; створення єдиної системи збору, обробки та зберігання інформації, залучення ресурсів і можливостей глобальної мережі Інтернет; модернізація структур управління, функцій і методів управлінської діяльності, перехід до нових управлінських технологій);

 диференціація і мобільність (створення умов для становлення багатопрофільного, варіативного навчання; обізнаність керівника з розвитком світового і, зокрема, європейського освітнього простору й адекватна реакція на процеси реформування національної школи; створення сприятливих умов для орієнтації учнів на певну майбутню професійну діяльність через врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів);

 забезпечення практичної спрямованості освіти орієнтація змісту навчально-методичних матеріалів на практичне застосування учнями теоретичних знань і вмінь для життя та діяльності в реальному суспільстві; формування вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, що виникають у навчально-виховному просторі, вміння приймати рішення і діяти в правовому полі (вирішення питання якості і доступності освіти; інтегрування в європейський освітній простір; спрямованість педагогічного менеджменту на забезпечення конкурентоспроможності сучасного випускника на ринку праці, здатності його відслідковувати причини та наслідки власних життєвих подій, уміння займатися одночасно кількома справами, будувати альтернативні моделі соціального самовизначення);

 варіативність (забезпечення можливості широкого вибору змісту, форм і засобів навчання та виховання, альтернативність у задоволенні духовних запитів особистості, її інтелектуальних та пізнавальних можливостей та інтересів; поглиблення й розширення практичної спрямованості навчальних програм, диференціація та індивідуалізація навчально- виховного процесу;

 науковість передбачає розробку базових документів і навчальних матеріалів з урахуванням сучасного рівня розвитку науки для забезпечення формування в учнів наукового світогляду та цілісної картини сприйняття світу;

наступність і неперервність передбачає врахування вимог національної освітньої політики та чинного законодавства; існуючих навчальних планів і програм; поетапне, відповідно до вікових особливостей, розширення обсягу знань, що охоплюють всі ланки навчального закладу;

 полікультурність означає наповненість освітнього середовища навчального закладу ідеєю універсальності прав людини та етнокультурного розмаїття світу, правової рівності національних культур; передбачає виховання особистості на засадах міжетнічної толерантності та поваги до представників інших культур, поваги до своєї національної самобутності в контексті світової культури;

 інтегрованість (міждисциплінарність) передбачає, що у процесі навчання школярів враховуються існуючі міжпредметні зв'язки з базових шкільних предметів: історії, права, географії, економіки, художньої культури, так і математики, фізики, біології тощо;

 перспективність (забезпечення випередження в змісті навчання у відповідності з сучасними потребами суспільної практики).

Для реалізації завдань школа має всі належні умови:

загальні навчальні, методичні надбання;

досвід роботи педколективу в умовах впровадження інновацій та сучасних методик, технологій;

високий фаховий, моральний та культурний потенціал педагогів;

творчу атмосферу в колективі.

3. Тактичні завдання діяльності школи

Створити якісно нові умови для подальшого виконання державної програми «Освіта», Закону України «Про загальну середню освіту», реалізації Концепції національного виховання учнів, відродження  національної духовності й залучення до її формування учнів, вчителів, батьків, громадськості.

Розробити систему  роботи педагогічного колективу школи над єдиною педагогічною проблемою: «Реалізація особистісно орієнтованої системи навчально-виховного процесу через формування життєвих компетентностей особистості учня на основі використання методів активного навчання та виховання».

Забезпечити умови для індивідуального розвитку учнів школи, стимулювання їх творчої активності, найбільш повну її реалізацію в позаурочний час, можливість побудови школярам особистих індивідуальних освітніх траєкторій.

Вважати основними шляхами поліпшення якості змісту освіти:

гуманізацію та гуманітаризацію – відображення у змісті освіти на кожному етапі навчання різних аспектів людської культури;

фундаментальність освіти, що передбачає забезпечення універсальності отриманих знань, вивчення основних теорій, законів, закономірностей, культурно-історичних досягнень людства, можливість використання отриманих знань у життєвих ситуаціях;

пріоритет збереження здоров’я учнів, приведення змісту освіти та форм навчання у відповідність до вікових особливостей школярів;

профілізацію та диференціацію змісту освіти як умову вибору учнями рівня та спрямованості навчальних програм;

забезпечення практичної спрямованості освіти шляхом раціонального поєднання продуктивної й репродуктивної навчальної діяльності учнів;

забезпечення цілісності уявлень школярів про світ шляхом інтеграції змісту освіти (інтеграція міждисциплінарна та в межах одного предмета);

виховання в учнів потреби в знаннях;

спрямування свої роботи на формування в учнів позитивної мотивації навчання, розвивати вміння раціонально, цілеспрямовано планувати свій робочий час, науково організовувати працю;

залученням учнів до спільної праці – навчання, яке викликало б у них радісне почуття успіху, поступу вперед, особистісного розвитку;

виховну роботу колективу спрямувати на виконання авторської програми школи Добра, Істини, Краси, як становлення духовно богатої, відповідальної, національно свідомої, патріотичної, моральної й самодостатньої особистості;

вважати пріоритетними напрямами виховної роботи створення безпечних умов для навчання, фізичного розвитку та належних умов для соціально-психологічної реабілітації дітей, формування в учнів здорового способу життя й підготовки до майбутнього сімейного життя, запобігання проявів негативної поведінки серед молоді;

послідовно впроваджувати у практику роботи педагогічного колективу досягнення психолого-педагогічної науки;

залучати педагогів до перспективних моделей педагогічного досвіду, формування нового педагогічного мислення (прагнення до постійного оновлення знань і творчого пошуку, зорієнтованого на особистість учня);

співпрацювати із батьківською громадськістю шляхом організації батьківської просвіти, одним із завдань якої має бути пропаганда позитивного родинного виховання;

забезпечувати зростання фахової підготовки вчителів, організацію та вивчення педагогічного досвіду вчителів школи, міста, області, країни, опанування педагогами нових інноваційних методів та форм навчання;

продовжувати збагачення сучасної технічної бази школи та естетичне оформлення навчальних кабінетів, приміщень школи в цілому;

забезпечувати комп’ютеризацію навчально-виховного процессу;

вдосконалювати управлінську діяльність у школі;

створити єдиний інформаційний простір школи.

 

4.     Модель випускника школи                                                    

                                                                          Випускник школи

 

Початкової школи – це

 

  • особистість, яка усвідомлює мотиви поведінки в різних життєвих ситуаціях;
  • громадянин України, знає свої права та виконує обов'язки молодшого школяра;
  • резерв для подальшого інтелектуального розвитку здатний до творчої діяльності;
  • комунікативна особистість; здорова дитина;
  • частина природи.

 

 

Базової школи – це

 

  • особистість з інформаційно інтелектуальною, самоосвітньою, дослідницькою культурою;
  • лідер;
  • толерантна людина;
  • постійно працює над удосконаленням власного «Я», розвиває свої  здібності і таланти;
  • веде здоровий спосіб життя.

 

 

Старшої школи – це

 

  • особистість, що самовдосконалюється,
  •  майбутній фахівець,
  • людина, здатна навчатись упродовж усього життя,
  •  громадянин, що бере участь у  соціально-політичному житті країни,
  •  сім’янин.

 

 

Вихідні складові моделі:

                   Випускник має залишити школу професійно визначеним, володіти навичками простої трудової діяльності. Учорашній школяр має не просто володіти інформацією стосовно розмаїття світу професій, але й мати допрофесійну підготовку за одним із профільних напрямів, що допоможе йому правильно обрати місце подальшого навчання та успішно здійснювати навчальну та професійну діяльність.

                  Випускник має прагнути до самоосвіти та самовдосконалення. Навіть раніше отримані знання можна втратити, якщо не прагнути до їх оновлення відповідно до вимог часу. Самоосвітня діяльність – складова особистісного розвитку.

                   Творчий пошук має стати домінантою випускника школи на його професійному та життєвому шляху. Творчі здібності особистості та здатність до творчого самовияву, що розвиваються у шкільні роки, допомагатимуть  в успішній самореалізації випускника школи. Адже людину нині цінують за її індивідуальність, унікальність ідей та професійних рішень.

Випускник повинен стати активним учасником суспільно-політичного та культурного життя країни. Якщо у вчорашнього школяра сформована потреба активної життєдіяльності, то він не може залишити поза увагою суспільно-політичне та культурне життя країни, де народився і зростав. Небайдуже ставлення до дійсності, вміння аналізувати та передбачати хід подій допоможе випускникові зайняти активну позицію на шляху формування та захисту своїх ідеалів та переконань.

                  Випускник має бути свідомим громадянином, патріотом своєї країни. Не слід відпускати випускника у майбутнє без ґрунтовних історичних та правових знань. Юний громадянин має розуміти свою роль у соціумі та бути відповідальним за свої вчинки, за вчинки інших людей, що сприятиме розвитку демократичного суспільства.

Випускник має дути готовим до усвідомлення батьківства. Створення міцної сім’ї, народження дитини – це ті життєві кроки  кожної людини, які треба робити усвідомлено, виважено, розуміючи всю відповідальність. Школа має сформувати у випускника сімейно-побутові компетенції, що допоможуть йому у майбутньому.

Випускник має свідомо ставитися до свого здоров’я та довкілля.  Школа здійснює пропаганду здорового способу життя, формує потребу екоохоронного  типу поведінки, залучає молодь до природоохоронної роботи. Кожен випускник має володіти основами безпеки життєдіяльності, берегти та зміцнювати своє здоров’я, тому що тільки здорова особистість здатна реалізувати себе у повній мірі, бути щасливою та успішною.

Випускник школи:

повинен мати:

високі моральні якості;

стійкі навички самостійного здобуття знань, застосування їх у практичній діяльності;

гуманістичний світогляд, спрямований на відродження і утвердження національної культури та науки;

громадянську  гідність.

Повинен бути:

соціально зрілою творчою особистістю;

патріотом своєї держави,  готовий до трудової діяльності, відповідальним за свої дії, за долю суспільства і людства.

Повинен прагнути:

досконало володіти державною мовою;

знаннями загальноосвітніх дисциплін в обсязі Держстандарту;

вести здоровий спосіб життя та його пропаганду серед  ровесників.

 

5.   Модель  вчителя

Педколектив – творча співдружність  ентузіастів, які розвиваючи і примножуючи традиції, засновані попередніми поколіннями, йдуть шляхом оновлення та модернізації.

Вчитель  школи:

повинен бути:

широко освіченою, глибоко ерудованою людиною з високою професійною компетентністю, володіти основами педагогічного такту;

співучасником процесу вироблення і реалізації перспективних завдань розвитку школи;

новатором, поєднуючи навчально-виховну роботу з методичною та експериментальною, використовуючи поряд з традиційними  методами формами організації навчальних занять інноваційні технології навчання.

Має  право на:

вільний вибір засобів досягнення поставлених цілей, на індивідуальний стиль діяльності, творчий підхід до справи.

Повинен прагнути:

до співпраці з учнем, партнерства на уроці у спільному процесі пізнання і відкритті, постійного створення ситуації успіху.

 

ІV. УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

Основними умовами успішної реалізації концепції є:

Створення збагаченого освітнього середовища як сукупності умов, які сприятимуть:

розвитку особистості дитини;

педагогічної майстерності учителя;

виникненню нових підходів до реалізації процесу навчання, наукового насичення, інформаційного забезпечення;

модернізації форм, методів і засобів навчально-виховного процесу;

реалізації на практиці педагогіки співробітництва, педагогічної гармонії;            створенню творчої атмосфери, постійного самоаналізу діяльності.

Діяльність закладу концептуально спрямована розвиток цілісної системи навчання і виховання, яка забезпечить формування інтелекту кожної дитини та на реалізацію головної мети загальної середньої освіти – виховання громадянина демократичного суспільства, яке визнає освіченість, вихованість, культуру найвищими цінностями, незамінними чинниками соціального прогресу.

      Система управління передбачає управління якістю освіти на основі нових інформаційних технологій та освітнього моніторингу, адже головними показниками якості педагогічної діяльності є особистісні показники розвитку кожного учня.

1.    Стратегія  розвитку закладу

         В управлінській діяльності  керуватися чітким спланованим алгоритмом дій всіх структурних підрозділів; домагатися організованості, погодження, єдиних   вимог, єдиних педагогічних позицій всіх членів колективу до найважливіших питань життя і діяльності школи, єдиного стилю відносин до учнів та батьків.

         В навчально-виховній діяльності спрямувати роботу на накопичення знань із шкільних предметів, а на вироблення навичок управляти собою, своїм життям у колективі, вміти брати відповідальність за свою діяльність, визначати своє місце в житті для успішної реалізації своїх нахилів та інтересів.

         В науково-методичній роботі учитель – співучасник процесу вироблення і реалізації перспективних завдань розвитку школи, керуючись нормативно-правовою базою освіти та є активним учасником по формуванню творчого працездатного колективу.

         У виховній роботі  спрямовувати діяльність педагогів на набуття учнями соціального досвіду, формування особистісних рис громадян української держави та розвивати в них духовну, фізичну досконалість, моральну, художньо-естетичну, трудову, екологічну культуру.

          В роботі з батьками створити таку систему, яка дозволяла б розширити й укріпити зв’язки з сім’ю всіх учасників освітнього процесу.

         В роботі з громадськістю налагоджувати партнерські стосунки між школою та культурно-освітніми закладами, молодіжними центрами, службами у справах дітей та залучати громадян до спонсорської допомоги, яка б покращила матеріальну бузу школи.

 

2.     Очікувальні результати освіти:

сформованість соціальних якостей осо­бистості;

сформованість базових знань;

сформованість уміння користуватися базовими технологіями застосування знань і практичних навичок;

сформованість здібностей (загальних і спеціальних), прагнення до постійного розвитку, духовного збагачення, безперервного навчання, самостійної діяльності;

оцінка рівнів освіченості та інтелектуаль­ного розвитку в кількісних і якісних показни­ках;

оцінка рівня конкурентоздатності випуск­ника школи;

постійний моніторинг навчально-вихов­ного процесу з метою виходу на більш ефективні рівні освіти.